Хрускіт у коліні під час присідання, скутість вранці, ниючий біль після довгої прогулянки - більшість людей після сорока сприймають це як норму. «Вік такий», «у всіх так», «поболить і мине». Насправді за цими симптомами майже завжди стоїть конкретний процес, який має стадії, причини та - що найважливіше - різні варіанти лікування залежно від того, наскільки рано людина звернулася до лікаря.

Проблема в тому, що суглобовий хрящ практично не відновлюється. У ньому немає кровоносних судин: живлення надходить лише через синовіальну рідину, і то в обмеженій кількості. Тому будь-яке пошкодження накопичується, а не «заростає». Саме через це своєчасність звернення визначає, чи вдасться обійтися консервативним лікуванням, чи знадобиться ендопротезування суглобів - заміна зруйнованого суглоба штучним.

Колінний суглоб - найскладніший і найнавантаженіший у тілі людини. Під час звичайної ходьби на нього припадає навантаження, що втричі-вчетверо перевищує вагу тіла. При підйомі сходами - у сім-вісім разів. Кожен зайвий кілограм маси тіла означає кілька додаткових кілограмів тиску на хрящ при кожному кроці.

Після сорока років у суглобі паралельно відбувається кілька процесів. Синовіальна рідина стає менш в'язкою і гірше виконує функцію мастила. Хрящ поступово втрачає воду - стає менш пружним, тоншим, гірше переносить ударні навантаження. М'язи, які стабілізують суглоб, у більшості людей цього віку вже ослаблені через малорухливий спосіб життя. Дрібні запалення, які раніше організм гасив швидко, тепер затягуються.

Усе це разом і дає той самий біль, скутість зранку та хрускіт, які лякають людей на п'ятому десятку.

Гонартроз — дегенеративно-дистрофічне захворювання колінного суглоба — розвивається поступово. Розуміння стадії критично важливе, бо саме від неї залежить, які методи лікування ще спрацюють.

Ключовий висновок з цієї таблиці: на першій стадії працює майже все, на третій — тільки операція. Між ними — вікно, у якому людина ще має вибір.

Якби справа була тільки у віці, боліли б усі однаково. Але це не так. Різниця пояснюється кількома чинниками, і більшість із них цілком керовані.

Маса тіла. Найпряміший фактор. Дослідження показують: зниження ваги на 5 кг зменшує ризик розвитку гонартрозу приблизно на 50% у жінок із надлишковою вагою. Це один із небагатьох факторів, на який людина впливає безпосередньо.

Старі травми. Багато проблем із суглобами в середньому віці - це розплата за травми молодості, які «само пройшло». Неправильно зрощений меніск, розтягнуті зв'язки, яким не дали відновитися - усе це змінює біомеханіку суглоба і прискорює зношування хряща в певних зонах.

Гіподинамія. Парадокс: чим менше рухаєшся, тим гірший стан суглобів. Хрящ живиться лише тоді, коли суглоб працює - стискається і розтискається, прокачуючи через себе синовіальну рідину. Людина, яка просиділа вісім годин в офісі, буквально морить свої суглоби голодом.

Професія. Люди, чия робота пов'язана з тривалим стоянням, підйомом важкого або одноманітними повторюваними рухами, зношують суглоби швидше. Продавці, будівельники, перукарі, хірурги - групи ризику, про які рідко говорять вголос.

• Біль не минає після нічного відпочинку - суглоб «не відпочиває» разом із вами.
• Ранкова скутість триває довше 30 хвилин.
• Суглоб помітно збільшився в об'ємі або змінив форму.
• Біль з'являється при навантаженні, яке раніше його не викликало - наприклад, при звичайній пішій прогулянці.
• Ви почали неусвідомлено «берегти» ногу - переносити вагу на інший бік, накульгувати.

«Найпоширеніша помилка, з якою я стикаюся щодня, — це пацієнти, які приходять на третій стадії гонартрозу і питають, чи можна обійтися без операції. На цьому етапі відповідь одна: хряща вже немає, і жоден препарат його не поверне. Але якби ця сама людина прийшла на п'ять років раніше, ми могли б суттєво сповільнити процес і, можливо, взагалі уникнути ендопротезування.

Друга помилка — страх перед самою операцією. Люди уявляють собі щось травматичне і довге, хоча сучасне ендопротезування — це планове втручання з передбачуваним результатом. Пацієнт встає з ліжка вже наступного дня. Через три-чотири місяці більшість повертаються до нормального активного життя. Якісний ендопротез служить 20–25 років.

І третє, про що варто сказати прямо: відкладати операцію на пізніше — не вигідно. Чим довше людина ходить із зруйнованим суглобом, тим сильніше атрофуються м'язи і порушується біомеханіка. Це ускладнює реабілітацію після операції. Крім того, здорова нога отримує компенсаторне перевантаження — і зношується швидше».

Кучеренко Антон Валерійович, лікар ортопед-травматолог першої категорії, провів понад 1000 оперативних втручань

«Прогрівання і лазня допоможуть.» При активному запаленні тепло посилює набряк і біль. Лазня - не лікування артрозу, а в гострій фазі - пряме протипоказання.

«Треба берегти суглоб і менше рухатися.» Суглоб без руху деградує швидше: хрящ не отримує живлення, м'язи слабшають і втрачають здатність розвантажувати суглоб. Правильно підібране навантаження при артрозі не протипоказане, а необхідне.

«Хондропротектори - панацея.» На ранніх стадіях це розумний вибір із певною доказовою базою. На третій стадії приймати їх - приблизно як поливати засохле дерево.

«Ендопротезування - це для дуже старих людей.» Ні. Операцію успішно проводять пацієнтам від 40 до 90 років. Вік враховується, але не є головним критерієм - визначальним є стан суглоба і якість життя пацієнта.

Універсальної відповіді немає, але є фактори, які реально знижують ризик: підтримання нормальної маси тіла, регулярна помірна фізична активність без ударного навантаження (плавання, ходьба, велосипед), своєчасне лікування травм і - найголовніше - звернення до лікаря при перших симптомах, а не тоді, коли «вже несила терпіти».

Гонартроз не вирок і не неминучість. Але це та хвороба, яка добре піддається керуванню лише тоді, коли людина починає діяти вчасно.