За останні п'ять-сім років українські підприємці заснували в Європі низку фінансових компаній: платіжних систем, операторів електронних грошей, провайдерів послуг з цифровими активами. Найчастіше це Польща, Литва та Чехія — у кожної своя логіка. Литва однією з перших у ЄС дала зрозумілі дозвільні процедури, тож ліцензію отримати швидше; Польща приваблює масштабом ринку та передбачуваним наглядом; Чехія — інтеграцією з ринками сусідів.

Модель однакова: команда лишається в Україні, юрособа реєструється в ЄС — доступ до SEPA, банків і карткових мереж ЄС. Нижче — три маршрути такого виходу.

Владислав Запорожченко — магістр банківської справи Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського. Понад десять років працював в українських банках: від кредитування й платіжних операцій до керівництва відділенням і посади радника голови правління Індустріалбанку. У 2018-му також був співзасновником, акціонером і головою правління чеської AMERO PAY (ліцензування, IBAN-рахунки, власний SWIFT-код, мультивалютні платежі), яку згодом продали, паралельно обіймаючи посаду незалежного директора IBOX BANK.

Цей досвід ліг в основу Qiuntex Pay, заснованої у 2021-му в Польщі, — рахунки, платежі та фінансові інструменти для міжнародного бізнесу в правовому полі ЄС. У 2022-му компанія отримала дозвіл KNF. Польщу обрали через великий ринок, передбачуваний нагляд і доступ до платіжної інфраструктури ЄС.

Далі Qiuntex вийшла за межі однієї юрисдикції: холдинг у Великій Британії, а у 2026-му — швейцарська ліцензія з криптокартками й цифровими активами, триває ліцензування в Японії. Додалися payroll-виплати, корпоративні картки, White Label-необанки. Кожна нова юрисдикція — окрема робота з регуляторами й банками. Сьогодні це радше екосистема фінансових сервісів, ніж платіжна установа.

Володимир Носов починав не у фінансах: у 2011-му харків'янин заснував дистриб'юторську компанію будівельних матеріалів, а у 2017-му продав частку й перейшов на крипторинок. Наступного року заснував криптобіржу WhiteBIT — сьогодні одну з найбільших у Європі за трафіком і частину групи W Group, яка заявляє про понад 35 млн клієнтів.

Компанію зареєстрували в Литві, там же штаб-квартира. Вибір Носов пояснював прагматично: Литва однією з перших у ЄС запровадила дозвільну процедуру для криптобірж — із внесенням оператора та видів діяльності до окремого реєстру.

Із набуттям чинності MiCA ринку довелося переліцензовуватися. У червні 2026-го дозвіл постачальника послуг з обігу криптоактивів отримала структура WhiteBIT EU (WB-Shield Innovations GmbH) від австрійського регулятора FMA — він діє в усій Європейській економічній зоні без окремих ліцензій. Раніше аналогічний дозвіл хорватської HANFA отримала компанія групи WHITE TECH. Це не установа електронних грошей, а інфраструктура обміну, зберігання й переказів цифрових активів.

У 2020-му, в розпал пандемії, у 27 років Володимир Оляницький та Олексій Ілляш заснували Choice (тоді — ChoiceQR). Компанія розвивалась як чеський бізнес з офісами в Празі, Києві й Варшаві.

Почала з QR-меню для ресторанів, згодом додала замовлення, доставку, лояльність і QR-оплату за столом. Не установа е-грошей, а платіжно-технологічна платформа, що вбудовує еквайринг і банківські інструменти в ресторанний сервіс без власної ліцензії — вихід у Європу через галузевий продукт.

Choice працює на дев'яти ринках Центральної та Східної Європи, обслуговує понад 30 тисяч ресторанів і обробляє близько 1,5 млн замовлень щомісяця. У березні 2026-го закрила раунд Series A на 7,1 млн дол. і готує вихід у Португалію. Чехію обрали за інтеграцію з ринком ЄС: тестували продукт на місцевих ресторанах, залучали чеських інвесторів, масштабували в Польщі, Словаччині та інших країнах регіону. Київ поряд із Прагою — той самий гібрид: розробка в Україні, юрособа — в ЄС.

Масштаб ринків пояснює інтерес. Банк Литви наглядає за 80 установами електронних грошей. У Польщі на середину 2025 року було близько 30 тисяч компаній з українськими власниками. У Чехії лише у квітні 2026-го провели 40,8 млн миттєвих платежів — майже наполовину більше, ніж роком раніше.

Спільним для трьох історій залишається поєднання української технологічної експертизи з європейськими регулюванням та інфраструктурою.

217

Читайте нас у Facebook