Ціле місто на Херсонщині виявилося заручником — жителі Олешек не можуть залишити окуповані Росією території.

Всього чотири кілометри поділяють Херсон і Олешки — і все ж таки між ними ціла прірва. Херсон знаходиться в Україні, Олешки – на території, окупованій Росією. Із 25 тисяч людей у ​​містечку залишилося лише близько трьох тисяч. І вони не можуть виїхати! Залишати Олешки заборонено, оскільки російські війська використовують мешканців як живий щит проти української армії.

Російські солдати щодня атакують Херсон. Вони запускають дрони з житлових будинків, поліцейських дільниць та шкіл. Якщо ЗСУ відповідають вогнем, вони ризикують потрапити по українських заручниках. «Росіяни блокують усі під’їзні дороги, тож ніхто не може ні вийти, ні увійти», — каже Олександр Толоконніков, представник військової адміністрації Херсонської області.

Заріна Забрискі — американська журналістка, яка мешкає у Херсоні, зуміла зв’язатися з людьми з окупованого міста. Микола та Тетяна (імена змінені), обом близько 60 років, розповіли їй про страшну ситуацію на місці.

«Наших сусідів убили у грудні, коли вони намагалися втекти. Їхня машина наїхала на міни», — каже Микола.

«Це пекло. Чистий жах. Є нічого. Люди живуть за рахунок останніх запасів зі своїх підвалів та комор. Дехто ловить голубів і варить їх. Навіть російські військові майже не мають їжі. Іноді дрони доставляють пластикові пакети з кількома речами. Російські солдати вламуються у підвали, крадуть все, що знаходять, і потім кажуть: «Українські мариновані огірки смачні», — розповідає Тетяна.

Якщо іноді все ж таки якась машина проходить через заміновані дороги та російські блокпости і привозить борошно чи ковбасу, вже зранку біля лікарні вишиковуються черги з 400–500 осіб. Діти просять їжу.

Журналістка Забрискі каже BILD:

«На окупованому Росією півдні України зараз розгортається практично непомічена гуманітарна катастрофа — на Херсонщині, особливо на Олешках та на лівому березі Херсона. Там цивільні перебувають у своєрідній облозі дронами, без їжі, води, електрики чи зв’язку, і одночасно зазнають примусу, залякування та позбавлення власності».

Заріна сподівається, що доля Олешек та інших окупованих територій матиме більше уваги. За її словами, біженці звідти говорять про «майже непомічений геноцид».